Гражданский кодекс Украины

                       

 

                                       ВИТЯГ З ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

 

 

     Глава 19 ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

     Стаття 256. Поняття позовної давності

  1. Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

     Стаття 257. Загальна позовна давність

  1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

     Стаття 258. Спеціальна позовна давність

  1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
  2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

     1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

     2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

     У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

     3) про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

     4) у зв’язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

     5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

     6) у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

     7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

  1. Позовна давність у п’ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
  2. Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

     Стаття 259. Зміна тривалості позовної давності

  1. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

     Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

  1. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

     Стаття 260. Обчислення позовної давності

  1. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
  2. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

     Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

  1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
  2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.
  3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
  4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
  5. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

     За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

  1. За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.
  2. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

     Стаття 262. Позовна давність у разі замін сторін у зобов’язанні

  1. Заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

     Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності

  1. Перебіг позовної давності зупиняється:

     1) якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

     2) у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

     3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

     4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

  1. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
  2. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

     Стаття 264. Переривання перебігу позовної давності

  1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
  2. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
  3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

     Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

     Стаття 265. Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду

  1. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
  2. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред’явлений у кримінальному процесі, час від дня пред’явлення позову до набрання законної сили рішенням суду, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

     Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

     Стаття 266. Застосування позовної давності до додаткових вимог

  1. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

     Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

  1. Особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
  2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
  3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
  4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
  5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

     Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

  1. Позовна давність не поширюється:

     1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

     2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

     3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

     4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право;

     5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

     6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».

  1. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

     Глава 54 КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ

     Параграф 1. Загальні положення про купівлю-продаж

     Стаття 655. Договір купівлі-продажу

  1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

     Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу

  1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
  2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
  3. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
  4. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
  5. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

     Стаття 657. Форма окремих видів договорів купівлі-продажу

  1. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

     Стаття 658. Право продажу товару

  1. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

     Стаття 659. Обов’язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар

  1. Продавець зобов’язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

     Стаття 660. Обов’язки покупця і продавця у разі пред’явлення третьою особою позову про витребування товару

  1. Якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред’явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.
  2. Якщо покупець не повідомив продавця про пред’явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.
  3. Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

     Стаття 661. Відповідальність продавця у разі відсудження товару у покупця

  1. У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
  2. Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

     Стаття 662. Обов’язок продавця передати товар покупцеві

  1. Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
  2. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

     Стаття 663. Строк виконання обов’язку передати товар

  1. Продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, — відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

     Стаття 664. Момент виконання обов’язку продавця передати товар

  1. Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

     1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

     2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

     Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов’язку передати товар.

     Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

  1. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

     Стаття 665. Правові наслідки відмови продавця передати товар

  1. У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
  2. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред’явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

     Стаття 666. Правові наслідки невиконання продавцем обов’язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару

  1. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
  2. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

     Стаття 667. Обов’язок продавця зберігати проданий товар

  1. Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов’язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов’язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

     Стаття 668. Перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару

  1. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
  2. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

 

  1. Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

     Стаття 669. Кількість товару

  1. Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
  2. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

     Стаття 670. Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару

  1. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
  2. Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов’язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.
  3. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов’язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

     Стаття 671. Асортимент товару

  1. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
  2. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов’язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

     Стаття 672. Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару

  1. Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
  2. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

     1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

     2) відмовитися від усього товару;

     3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

     4) прийняти весь товар.

  1. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред’явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
  2. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.
  3. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов’язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

     Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

 

ДАЛЕЕ >>

Добавить комментарий