Правила розничной торговли непродовольственными товарами 2

  1. При пред’явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред’явлення або за згодою сторін в інший строк.

     На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикула, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, установлені пунктом 29 цього розділу) зобов’язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

  1. Під час заміни товару з недоліками на товар аналогічної марки (моделі, артикула, модифікації) належної якості, ціна на який змінилася, перерахунок вартості не провадиться.

     Під час заміни товару з недоліками на такий же товар іншої марки (моделі, артикула, модифікації) належної якості перерахунок вартості товару з недоліками у разі підвищення ціни провадиться, виходячи з його вартості на час обміну, а в разі зниження ціни — виходячи з вартості на час купівлі.

     При розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред’явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни — виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві в день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші в день розірвання договору — в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

  1. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикула, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
  2. При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту.
  3. Вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, — технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
  4. На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону,що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

     У гарантійні строки на сезонні товари не включається час іншого сезону (міжсезонний період).

  1. Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п’ять кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє вимоги споживача, установлені пунктом 29 цього розділу) та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, установлені пунктом 29 цього розділу).
  2. Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред’явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років.
  3. Суб’єкт господарювання повинен забезпечити наявність на видному та доступному місці куточка покупця, у якому розміщується інформація про найменування власника або вповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, місцезнаходження і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів.

     Суб’єкт господарювання повинен мати журнал реєстрації перевірок установленого зразка.

  1. Суб’єкт господарювання при здійсненні роздрібної торгівлі непродовольчими товарами повинен керуватисяГосподарським і Цивільним кодексами України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Порядком провадження торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833, Порядком гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 N 506, цими Правилами, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють торговельну діяльність.

     За порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкт господарювання несе відповідальність згідно із законодавством.

  1. Контроль за дотриманням цих Правил здійснюютьоргани виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції відповідно до законодавства.
  2. Порядок продажуювелірних виробів, нафтопродуктів, аудіовізуальних творів і фонограм, мисливської зброї, набоїв і пороху, антикварних речей, транспортних засобів і номерних агрегатів тощо, а також непродовольчих товарів через дрібнороздрібну мережу регулюється окремими правилами.

     Розділ II. Особливості продажу окремих груп товарів

 

Глава 1. Швейні, трикотажні, хутряні, овчинно-шубні (кожухові) товари та головні убори

  1. Ця глава визначає особливості продажу швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних (кожухових) товарів і головних уборів.
  2. Маркування швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних (кожухових) товарів і головних уборів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву виробу, артикул, склад матеріалу, номер моделі, розмір, ґатунок, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску.
  3. Швейні, трикотажні, хутряні, овчинно-шубні (кожухові) товари і головні убори зберігають у сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях:

     швейні вироби і головні убори — при температурі від +10 до +18° C і відносній вологості повітря 60 — 70 відсотків;

     трикотажні товари — при температурі від +3 до +20° C і відносній вологості повітря 60 — 65 відсотків;

     хутряні та овчинно-шубні (кожухові) товари — при температурі від +5 до +25° C і відносній вологості повітря 60 — 65 відсотків.

  1. У складських приміщенняхшвейні, трикотажні, хутряні, овчинно-шубні (кожухові) товари і головні убори зберігають на вішалах, кронштейнах, стелажах або в ящиках.

     Зберігати ці товари навалом або на підлозі забороняється.

  1. Для зберігання швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних (кожухових) товарів та головних уборів від пилу та дії прямих сонячних променів вішала та кронштейни в складських приміщеннях закривають чохлами з тканини, поліетиленовими плівками, а стелажі завішують шторами.
  2. Вищезгадані товари розміщують на відстані не менше ніж 1 м від приладів опалення, 0,5 м — від електричних ламп і стін, 0,2 м — від підлоги. Проходи між вішалами та стелажами мають бути не менше ніж 0,5 м.
  3. При тривалому зберіганні для запобігання злежуванню, ушкодженню міллю або шкіроїдом швейні, трикотажні, хутряні, овчинно-шубні (кожухові) товари і головні убори необхідно періодично перекладати, просушувати, очищати від пилу, пересипати антимолевими засобами (хутряні та овчинно-шубні (кожухові) вироби — не рідше одного разу в три місяці).
  4. У торговельному (демонстраційному) залі швейні, трикотажні, хутряні, овчинно-шубні (кожухові) товари і головні убори розміщують за такими ознаками, як розмір, зріст, повнота, вид, а також за статево-віковими ознаками і ознаками сезонності.
  5. Усі пальта (у тому числі хутряні та овчинно-шубні /кожухові/), плащі, костюми, піджаки, штани, плаття, жакети, джемпери, светри, спідниці, блузки, комбінації, сорочки чоловічі шовкові і сорочки жіночі вивішують у торговельному (демонстраційному) залі на відкритих вішалах, пристінних або острівних гірках, обладнаних кронштейнами і тримачами.

     Білизну, сорочки чоловічі бавовняні, дитячі плаття, панчішно-шкарпеткові вироби, рукавички, хустки, шарфи розміщують на полицях або в касетах пристінних та острівних гірок.

     Головні убори розміщують на полицях обладнання групами: фетрові — не більше п’яти, чоловічі капелюхи велюрові та під замшу — по три. Модельні жіночі головні убори — кожний окремо на підставках та кронштейнах.

  1. Працівники суб’єкта господарювання повинні знати властивості та якість матеріалів, з яких товари виготовлені, шкали розмірів, зросту, а також шкалу повноти, сучасний напрям моди, особливості попиту споживачів, засоби і правила зберігання та догляду за виробами.
  2. Суб’єкт господарювання зобов’язаний створити споживачу зручні умови для ознайомлення, вибору та примірки швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних (кожухових) товарів і головних уборів.
  3. Зона примірки швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних (кожухових) товарів і головних уборів у торговельному (демонстраційному) залі обладнується примірювальними кабінами із дзеркалами.
  4. Здійснюючи продаж швейних, трикотажних товарів, головних уборів і насамперед хутряних та овчинно-шубних (кожухових) товарів, продавець повинен допомагати споживачу в його виборі, ознайомити його з асортиментом виробів, що є в продажу, із способами нагляду за виробами, особливо виготовленими із застосуванням хімічних волокон або клейових матеріалів.
  5. При відпуску товару споживачу перевіряються якість і комплектність виробів. У разі виявлення дефектів і відсутності окремих деталей у комплектах товар з продажу вилучається.
  6. Суб’єкт господарювання може надавати споживачу додаткові платні послуги: дрібна переробка одягу, який був придбаний у даному торговельному підприємстві (укорочення, подовження, перестановка ґудзиків, розтягнення головних уборів тощо), розкрій тканин.

На видному місці в торговельному (демонстраційному) залі вивішується перелік додаткових платних послуг, що надаються споживачам, і тарифи на них.

  1. Суб’єкт господарювання може здійснювати продаж супутніх товарів — сумок, парасольок від сонця та дощу, рукавичок, поясів і пасів, запонок, ґудзиків, пряжок, окулярів сонцезахисних, біжутерії, засобів догляду за одягом і головними уборами тощо.
  2. У торговельному (демонстраційному) залі мають бути вивішені таблиці із зазначенням розмірів одягу та головних уборів, що застосовуються в різних країнах, а також міжнародних символів догляду за одягом та білизною.

     Глава 2. Текстильні товари

  1. Ця глава визначає особливості продажу бавовняних, вовняних, лляних тканин, з джуту та інших рослинних волокон, тканин з натурального шовку, синтетичних і штучних волокон, трикотажних полотен, нетканих матеріалів, штучних текстильних товарів (далі — текстильні товари).
  2. Маркування текстильних товарів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву товару, артикул, назву волокон та їх відсотковий вміст, ширину тканини або розмір штучного текстильного товару, сорт, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску.
  3. Текстильні товари зберігають у сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях при температурі від +15 до +18° C і відносній вологості повітря 60 — 65 відсотків, захищаючи їх від пилу та вицвітання укривними матеріалами (щільною тканиною, папером, синтетичною плівкою тощо) або укладаючи в картонні ящики (коробки), пакети (мішки) з плівки та паперу.

     Упаковані (у ящиках, кіпах, коробках тощо) і невпаковані (у кусках) товари розміщують окремо.

  1. Для запобігання псуванню вовняних тканин при тривалому зберіганні необхідно обробляти їх відповідними антимолевими засобами.
  2. У складських приміщеннях суб’єкта господарювання текстильні товари зберігають на стелажах, підтоварниках, у контейнерах за груповими ознаками, артикулами на відстані не менше ніж 1 м від системи опалення та нагрівальних приладів, 0,2 м — від стін і підлоги та 0,5 м — від електричних ламп. Штабель складається з 4 — 5 рядів (ящиків, кіп тощо), але його висота має бути не більше ніж 2 м.
  3. У торговельному (демонстраційному) залі текстильні товари розміщують на острівних гірках, стендах, кронштейнах, столах і прилавках та іншому торговельному обладнанні.

     Для зручності споживачів текстильні товари мають бути згруповані за родом волокна, видами тканин, характером оброблення, кольором, малюнком та іншими ознаками.

  1. Працівники суб’єкта господарювання повинні консультувати споживача щодо виду тканин і штучних виробів, груп і підгруп, до яких вони належать, взаємозамінності тканин, засобів догляду за текстильними товарами, роз’яснювати цифрові позначення на виробах, ярликах, етикетках, а також інформувати споживачів про наявні дефекти тканин.

     На прохання споживача продавець повинен допомогти визначити необхідну кількість тканини для виготовлення швейного виробу, а також підібрати відповідне оздоблення.

  1. Відміряють тканини жорстким стандартним метром (брусковим, дерев’яним), який має повірочне клеймо, способом, що залежить від виду тканини:

     тонкі та легкі тканини бавовняні, лляні, шовкові та інші — шляхом відкидання тканини на прилавок при вільному (без натягання) прикладанні тканини до метра;

     гофровані та плісировані тканини — шляхом накладання жорсткого (брускового, дерев’яного) метра на тканину, що лежить на прилавку (столі) у розправленому вигляді, без натягання і без порушення гофрування і плісе;

     важкі та об’ємні тканини (вовняні, тканини для автомобілів, м’яких меблів тощо) — шляхом накладання жорсткого метра на тканину, яка лежить на прилавку (столі) у вільному стані без складок і зморщок.

     Дозволяється відмірювати всі види тканин (крім вовняних і трикотажних полотен) на спеціальному прилавку (столі) способом накладання тканини на проградуйований металевий мірник (стрічку), що має повірочне клеймо.

     Для відмірювання тканин на робочому місці продавця встановлюється прилавок або стіл завдовжки не менше ніж 3 метри і завширшки 80 см.

  1. При продажу тканини залишок її в рулоні має бути придатним для пошиття (виготовлення) повномірного виробу.

     До повного продажу куска (рулону) тканини зберігають його «хазовий кінець» з фабричним ярликом і тавром.

     Пропонувати до продажу «хазові кінці» можна, якщо відбиток тавра і штампа не погіршує виду тканини з лицьового боку.

  1. Відібраний товар продавець перевіряє в присутності споживача: виявляє пошкодження, забруднення, інші зовнішні дефекти, відміряє кількість, підраховує вартість покупки. У разі виявлення загальних грубих дефектів товар замінюється на товар належної якості.
  2. Суб’єкт господарювання може здійснювати продаж супутніх товарів: ниток швейних, шовку петельного, ґудзиків, викройок, журналів мод тощо.
  3. Суб’єкт господарювання може надавати споживачу додаткові платні послуги: розкрій тканин і зметування розкроєних виробів, продаж викройок, комплектування та оформлення подарункових наборів, нанесення оздоблення на штучні текстильні товари, доставка за адресою товарів на замовлення споживачів.

     Глава 3. Взуття

  1. Ця глава визначає особливості продажу всіх видів шкіряного, текстильного, комбінованого, гумового, полімерного, валяного взуття (чоловічого, жіночого, дитячого).
  2. Маркування взуття передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, модель, розмір, повноту, знак «Ст.», дату виготовлення (місяць, рік), найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, номер контролера відділу технічного контролю.

     Маркувальні дані розміщують відповідно до вимог нормативних документів.

     В індивідуальну упаковку кожної пари взуття має бути вкладена інформація (рекомендації) щодо його експлуатації та догляду за ним.

  1. Прийманню та продажу не підлягає взуття з виявленими дефектами виробничого характеру та без відповідного маркування.
  2. Взуття зберігають у сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях при температурі від +14 до +25° C і відносній вологості повітря 50 — 80 відсотків.
  3. При зберіганні коробки і ящики із взуттям розміщують на відстані не менше ніж 0,2 м від стін і підлоги, 0,5 м — від електричних ламп, 1 м — від приладів опалення.
  4. Взуття в коробках складають на стелажах, висота яких має бути не більше восьми рядів, а без коробок — не більше п’яти рядів з прокладкою з картону між рядами.

     Взуття в коробках укладають каблучною частиною однієї напівпари на гомілкову частину іншої.

     Чоботи (кирзові та ялові) підвішують на брущатих козлах (вішалах) або укладають на стелажах рядами.

     Гумове взуття зберігають у заводській упаковці (в ящиках) у напівтемному приміщенні.

  1. Взуття всіх видів забороняється зберігати навалом.
  2. Валяне та утеплене взуття при тривалому зберіганні для запобігання псуванню необхідно пересипати антимолевими засобами.
  3. Розпаковане взуття потрібно оберігати від дії прямих сонячних променів.
  4. У торговельному (демонстраційному) залі взуття розміщують на острівних та пристінних гірках, у шафах-вітринах з похилими полицями, на гірках з металевими кронштейнами, консолями, штангами, стендами, полицями-корзинами, полицями-касетами тощо.

 

ДАЛЕЕ >>

Добавить комментарий